Літературна мозаїка Стефанії Русин,
вчителя географії
Калуської загальноосвітньої школи №5
З чого починається Україна
З чого
починається Україна?
А починається
вона із села.
Твоєї хатини і
мами.
Тата, бабусі,
двора
По якому ти
бігав босий.
Коли ще був
малим.
Хіба тобі цього
не досить.
Щоб серце
щеміло за цим?
Невже ти ніколи
не вдячний
Тій яблуні, що
дідусь посадив.
Як хочеться їй
тебе бачить.
Щоб часто сюди
приходив
А скільки
дідусів, юначе,
В могилах давно
лежить.
Життя за
майбутнє наше
Віддати було їм
не жаль.
А може, нам так
здається —
Ніхто тепер
правди не зна...
Не в одного
розривалося серце,
Коли бачив
перед собою ножа.
Не в одного
сльоза покотилась.
Коли бачив, що
смерть підступа.
Хіба в лозах
Дністра мала бути могила
Молодого бійця
із села Чертіжа?
Для двох юнаків
малих
Домівкою став
цвинтар...
Облавці їх
обступили.
Гранатою
підірвалися там.
Щоб ворогам не
здатись.
Не бачити мук і
знущань
В криївці юнаки
підірвались.
А скільки було
бажань...
Зустрітись ще
раз із батьками.
Обняти єдину
свою,
Потішитись
діточками,
А, може,
зустріти ще першу весну...
Та мрії всі
враз обірвались,
Не стало
молодого життя,
Вони задля нас
і ідеї старались.
Україну любили
як мати дитя.
— З чого починається Україна?
Запитує в
батька син.
— Із тата, із мами, із тебе —
Ти в неї такий
один.
— З чого починається Україна?
Запитує в мами
дочка.
— Ти в мене така наївна,
Ну, звичайно,
із тебе дитя.
Велика наша
держава —
Це наша
маленька сім’я.
Тут мама усіх
обняла
І ще ось таке
додала:
— Щоб сильною вічно стояла.
Потрібна всім
думка одна.
5.08.2004
с. Чертіж
Перша згадка
про Калуш
Історія землі батьків
Сягає тих давніх часів,
Коли у гродському суді
Зробили запис. І усі,
Хто вмів писати на той час,
Лишили згадку цю для нас:
“Драгуш – людина не проста
Був родом шляхтич з Калуша”.
І дата вельми дуже давня:
Цей дань був 27 травня.
І це не вчора, не торік,
А 1437 рік.
Це перша згадка про наш край,
Про неї добре пам’ятай.
Хтось каже що усе не так,
Та інших версій позаяк
Нема. Письмова є лиш ця єдина.
А ти шукай. Пора. Година.
Печатка Калуша
(1552р.)
Овальна форма, блакитний фон,
В горі корона, неначе трон.
На ній значок – це буква К,
Три топки солі – печатка ця.
Навколо букви такі слова:
“Печатка міста Калуша”
Ще слово тут є акурат –
це дивне слово “консулят”
Під нею місяць весить увись
Ріжками в гору. Вивчай. Дивись.
Середньовічна печатка ця
Прислала нам свого гінця.
Калуше мій
Я по місті весняному іду
І співаю пісні про весну,
Про красу, про місто своє,
Що як квітка в Прикарпатті цвіте.
Приспів
Калуше мій, доле моя,
Я маленька перлина твоя,
Та зігрію тебе я теплом,
Ти віддячиш натомість добром.
Сонце світить згори із небес,
Оживають сади, сквери, ліс,
І радіє родина моя —
Калушани —велика сім’я.
Гордовитий народ тут живе,
Як каменяр свою долю кує.
Тільки ти його, доле, не зрадь.
У годину негоди порадь.
Я горджуся містом своїм
І заздрю онукам твоїм,
Тільки ти живи, розквітай
На славу, добро, рідний край.
08.09.2008 р.
0 коментарі: